спочатку я сховаю всі пости з першого січня.
потім я ввімкну плєєр, одну пісню, і слухатиму.
потім я почну думати, що життя гавно. я плакатиму. і буду хотіти курити. але не куритиму, бо я того не люблю. цей смак... фу.
допишу свій найкращий вірш і перший вірш ТОБІ. потім, можливо, мені хотітиметься пити. і я плакатиму. можливо, питиму.
потім, коли мені стане легше, коли я вирішу, куди я маю дітися, коли я вирішу бодай щось
(причому, ні пити ні курити до цього не буду, лише плакатиму)
я ввімкну світло. я подивлюсь в дзеркало, посміхнусь.
подивлюсь на розмитий макіяж, пошлю собі повітряний цілунок.
яка ж ти гарна, дівчинко.
не зважаючі на ці синці на тілі. за тиждень їх вже не буде.
а ти будеш. якщо не будеш одна. якщо поруч буде ВОНА, щоби втримати.
щоб повернути назад. щоб говорити. про щось, що вирішила цієї ночі...
ляжу в ліжечко, вкриюсь ковдрою і спатиму=)